Колись давно у чарівній країні Еквестрії... …настав час, коли ідеали дружби поступилися місцем жадібності, егоїзму, параної та заздрісному захвату простору та ресурсів, яких залишалося все менше. Країни озброювалися проти своїх сусідів. Кінець світу настав саме так, як його й передбачали — світ поринув у безодню зловісного полум’я і темної магії. Подробиці незначні і недоречні. Причини, як завжди, тільки в нас. Світ був практично позбавлений життя. Велика чистка; магічна іскра, викресана копитами поні, швидко вийшла з-під контролю. Мегачари падали з неба. Цілі країни були охоплені полум’ям і занурилися в киплячі океани. Поні були майже знищені, їх душі стали частиною радіації, що огорнула землю. Тиха темрява опустилася на світ... ...Але це був не кінець світу, як дехто пророкував. Навпаки, цей апокаліпсис був лише прологом до нової, кривавої глави в історії поні. В перші дні тисячі були врятовані від жахів холокосту, сховавшись в величезних підземних сховищах, також відомих як Стайні. Але коли вони вийшли, їх зустріло лише пекло пустищ. Всіх, окрім мешканців Другої Стайні. Бо в той лиховісний день, коли магічне полум’я лилося з неба, велетенські двері Другої Стайні зачинилися, щоб ніколи не відчинитися. Фоллаут: Еквестрія